Вибір металу для жил кабелю впливає на все: від рахунків за ремонт до безпеки родини на десятиліття вперед. Мідь і алюміній по-різному поводяться під навантаженням, старіють і реагують на нагрів. Тому розберемо обидва матеріали без зайвих емоцій — спираючись на фізику, чинні нормативи та реальну статистику пожеж.
Чому мідь виграє за провідністю
Головна перевага міді — менший електричний опір. Питомий опір міді становить близько 0,0175 Ом·мм²/м, тоді як в алюмінію він сягає приблизно 0,028 Ом·мм²/м. Простими словами: за однакового перерізу мідна жила пропускає більший струм і менше гріється. Щоб алюмінієвий провід витримав те саме навантаження, його доводиться брати на один-два кроки товщим.
Різниця очевидна на прикладі. Для розетки на кухні достатньо мідної жили перерізом 2,5 мм², а для тієї самої пропускної здатності на алюмінії потрібно вже близько 4 мм². А в тісній розетковій коробці кожен зайвий міліметр перерізу ускладнює монтаж.
Механіка та довговічність
Мідь пластична: її можна згинати, скручувати й затягувати під гвинт без страху, що жила трісне. Алюміній поводиться інакше, і саме тут криються головні ризики тривалої експлуатації. Перш ніж робити висновки, перелічимо його слабкі місця:
- Окислення. На поверхні алюмінію миттєво утворюється плівка оксиду. Вона майже не проводить струм, тож контакт у місці з’єднання поступово погіршується.
- «Текучість» під тиском. Затягнутий під гвинт алюміній з часом ніби розпливається й послаблює контакт. Клему доводиться періодично підтягувати, інакше з’єднання починає грітися.
- Крихкість. Після кількох згинів алюмінієва жила ламається — вона втомлюється, наче канцелярська скріпка, яку перегинають туди-сюди.
Мідь усіх цих вад майже позбавлена: вона тримає форму й переживає десятки циклів згинання. Саме тому мідну проводку закладають на 30–50 років уперед, тоді як алюмінієва нерідко вимагає заміни вже за десятиліття.
Який кабель вибрати для дому
Коли йдеться про внутрішню розводку, питання металу фактично вирішене на користь міді — лишається підібрати марку й переріз. Надійний кабель для проводки в квартирі добирають під тип лінії: для освітлення беруть жилу 1,5 мм², для розеткових груп — 2,5 мм², а для потужної техніки на кшталт варильної поверхні чи бойлера — 4–6 мм². Найпоширеніший вибір для житла — мідний ВВГнг або його варіант зі зниженим димовиділенням ВВГнг-LS. Для гнучких підключень підійдуть ПВС чи ШВВП. Головне — не економити на перерізі, бо саме він визначає, скільки приладів лінія витримає без перегріву.
Алюміній помітно дешевший за мідь, і це й досі спокушає заощадити: тонна міді на ринку коштує у кілька разів більше. Проте різниця в гаманці не така велика, як здається, бо алюмінієвої жили доводиться брати товщі, щоб компенсувати гіршу провідність.
До того ж економія на матеріалі легко обертається витратами згодом: переборка контактів, що гріються, виклик електрика, а в гіршому разі — заміна всієї лінії. З часом мідь нерідко виходить вигіднішою.
Що вимагає ПУЕ
В Україні це питання регулюють Правила улаштування електроустановок (ПУЕ). Сучасні редакції однозначні: для внутрішньої проводки житлових будівель дозволено застосовувати лише мідні кабелі. Логіка проста й випливає з усього сказаного вище про окислення, текучість і крихкість алюмінію.
Виняток зроблено для вводу — кабелю, що йде від опори до будинку. Там алюміній допускають, але з перерізом не менше 16 мм². Для повітряних магістралей між будівлями це раціональне рішення.
Сертифікований товар із чесним перерізом та свіжою ізоляцією — половина успіху: підробки із заниженим перерізом гріються навіть за номінального навантаження. Зручно, коли кабель, автомати, розетки й фурнітуру можна підібрати в одному місці та звіритися з консультантом щодо марки під задачу. Наприклад, в інтернет-магазині electrica-shop.com.ua зібрано широкий асортимент електротоварів, тож укомплектувати весь проект реально, не оббігаючи десяток точок.
Де алюміній досі доречний
Списувати алюміній із рахунків було б помилкою. У низці задач він поводиться чудово, і саме легкість металу робить його незамінним там, де вага має значення. Алюміній та його сплави виправдані в кількох сценаріях:
- Повітряні лінії електропередач. Легкий провід менше навантажує опори, тож алюміній і самонесучий ізольований провід (СІП) тут майже поза конкуренцією.
- Магістралі великого перерізу. На живленні цілих будівель, де жили й так товсті, перехід на алюміній відчутно здешевлює проект.
- Протяжні траси. На великих відстанях економія на металі стає вагомою, а недоліки компенсують правильними клемами.
Тобто метал не «поганий» — він має свою нішу: у квартирі його замінює мідь, а на магістралях алюміній тримає позиції.
Отже, зробимо висновок, для внутрішньої проводки житла відповідь однозначна — мідь. Вона краще проводить струм, не розпливається, не кришиться, служить десятиліттями й відповідає вимогам ПУЕ. Алюміній лишається розумним вибором для повітряних ліній і магістралей великого перерізу, де важать вага та вартість. Висновок простий: на жилах всередині квартири економити не варто — правильний переріз, якісна мідь і надійні контакти обертаються спокоєм на багато років.
