Хронічний синусит є одним з найчастіших захворювань ЛОР-органів, що суттєво впливає на якість життя мільйонів людей. За даними медичної статистики, це захворювання діагностується приблизно у 8-12% населення, причому його поширеність постійно зростає, особливо в індустріально розвинених країнах. Тривалий запальний процес у приносових пазухах не тільки спричиняє локальний дискомфорт, але й може призводити до системних ускладнень. Звернення до спеціалістів лікувального закладу, такого як https://zokb.org.ua/otolaringologichniy-kabinet/?lang=uk дозволяє отримати кваліфіковану діагностику та ефективне лікування. Сучасна отоларингологія пропонує широкий спектр терапевтичних підходів до хронічного синуситу, які дають можливість пацієнтам повернутися до повноцінного життя без постійного відчуття закладеності носа та головного болю.
Будова та функції приносових пазух
Приносові пазухи – це заповнені повітрям порожнини, розташовані в кістках черепа і з’єднані з носовою порожниною вузькими каналами (співустями). У людини є чотири пари приносових пазух:
- Верхньощелепні (максилярні, гайморові) – найбільші, розташовані в тілі верхньої щелепи
- Лобові (фронтальні) – знаходяться у товщі лобової кістки
- Решітчасті (етмоїдальні) – складна система повітряних комірок в решітчастій кістці
- Клиноподібні (сфеноїдальні) – розташовані в тілі клиноподібної кістки
Приносові пазухи виконують декілька важливих функцій:
- Зволоження та нагрівання повітря, що вдихається
- Очищення повітря від мікрочастинок
- Захист від інфекцій завдяки продукції слизу з антимікробними компонентами
- Полегшення маси черепа
- Участь у резонансі голосу
Нормальне функціонування приносових пазух забезпечується мукоциліарним кліренсом – механізмом, при якому війчастий епітелій транспортує слиз із пазух через їхні природні отвори в носову порожнину.
Етіологія та патогенез
Хронічний синусит визначається як запалення слизової оболонки приносових пазух, що триває понад 12 тижнів і характеризується персистенцією симптомів після завершення стандартного курсу лікування. Основними етіологічними факторами є:
Інфекційні чинники:
- Бактеріальна флора (найчастіше – Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Staphylococcus aureus, анаеробні бактерії)
- Грибкові інфекції (Aspergillus, Candida, Cryptococcus)
- Вірусні інфекції як тригерний фактор
Алергічні та імунологічні фактори:
- Персистуючий алергічний риніт
- Аспіринова гіперчутливість та непереносимість нестероїдних протизапальних препаратів
- Аутоімунні захворювання
Структурні та анатомічні фактори:
- Девіація носової перегородки
- Гіпертрофія носових раковин
- Аномалії остіомеатального комплексу
- Назальні та антрохоанальні поліпи
- Аденоїдні вегетації у дітей
Супутні захворювання та стани:
- Муковісцидоз
- Первинна циліарна дискінезія
- Імунодефіцитні стани
- Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
- Бронхіальна астма
У патогенезі хронічного синуситу ключову роль відіграють блокування природних співусть пазух, порушення мукоциліарного кліренсу, персистенція запального процесу та формування бактеріальних біоплівок, що значно ускладнює ефективність антибактеріальної терапії.
Види хронічного синуситу
Відповідно до сучасних класифікацій, хронічний синусит поділяють на:
За локалізацією:
- Ізольований (ураження однієї пазухи)
- Поліпозний (ураження кількох пазух)
- Пансинусит (ураження всіх пазух)
За патофізіологічним механізмом:
- Хронічний бактеріальний синусит
- Хронічний грибковий синусит
- Поліпозний синусит
- Еозинофільний синусит
- Алергічний грибковий синусит
- Гіперпластичний синусит
За наявністю ускладнень:
- Неускладнений
- Ускладнений (орбітальні, внутрішньочерепні, кісткові ускладнення)
Клінічні прояви
Основні симптоми хронічного синуситу включають:
- Назальна обструкція – постійна або інтермітуюча закладеність носа, що змушує пацієнта дихати ротом
- Виділення з носа – можуть бути слизовими, слизово-гнійними або гнійними, часто з неприємним запахом
- Постназальне затікання – відчуття стікання слизу по задній стінці глотки, особливо вночі та вранці
- Головний біль та відчуття тиску в ділянці обличчя – локалізація залежить від ураженої пазухи
- Порушення нюху – від гіпосмії до повної аносмії
- Кашель – особливо вночі та вранці, пов’язаний із постназальним затіканням
- Загальні симптоми – втомлюваність, погіршення працездатності, порушення сну
При різних формах хронічного синуситу клінічна картина може варіювати:
- При гайморитах переважає біль у ділянці верхньої щелепи, вилиць, відчуття тяжкості під очима
- При фронтитах – біль у лобній ділянці, що посилюється вранці
- При етмоїдитах – біль між очима, в корені носа
- При сфеноїдитах – біль у потиличній ділянці, на верхівці голови
Діагностичні методи
Діагностика хронічного синуситу ґрунтується на поєднанні клінічних даних та результатів інструментальних досліджень:
Ендоскопічне дослідження порожнини носа – дозволяє безпосередньо візуалізувати патологічні зміни слизової оболонки, наявність поліпів, гнійних виділень з пазух, стан співусть
Променеві методи дослідження:
- Рентгенографія приносових пазух – базовий метод, що виявляє затемнення пазух, рівні рідини
- Комп’ютерна томографія (КТ) – метод вибору, що дозволяє оцінити стан усіх пазух, їхні анатомічні особливості, товщину слизової оболонки, наявність кісткової деструкції
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – додатковий метод, особливо корисний для діагностики грибкових синуситів та новоутворень
Лабораторні дослідження:
- Мікробіологічне дослідження виділень з носа з визначенням чутливості збудників до антибіотиків
- Цитологічне дослідження назального секрету – виявлення еозинофілів при алергічних формах
- Загальний аналіз крові – оцінка вираженості запального процесу
- Алергологічні дослідження – шкірні тести, визначення рівня IgE
Функціональні дослідження:
- Риноманометрія – оцінка прохідності носових ходів
- Сахариновий тест – оцінка мукоциліарного кліренсу
- Ольфактометрія – дослідження нюхової функції
Сучасні підходи до лікування
Лікування хронічного синуситу повинно бути комплексним, тривалим і спрямованим на усунення основної причини захворювання.
Медикаментозне лікування
Антибактеріальна терапія:
- Препарати першої лінії: амоксицилін/клавуланат, цефуроксим
- Препарати другої лінії: респіраторні фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин), доксициклін
- Тривалість курсу при загостренні – 14-21 день
Топічні кортикостероїди:
- Мометазону фуроат, флутиказону пропіонат, будесонід
- Діють місцево, зменшуючи набряк слизової та запалення
- Застосовуються тривало, протягом кількох місяців
Системні кортикостероїди:
- Короткі курси при тяжких формах або загостреннях
- Особливо ефективні при поліпозному синуситі
Муколітики та секретолітики:
- Ацетилцистеїн, карбоцистеїн, амброксол
- Покращують реологічні властивості слизу та полегшують його евакуацію
Назальні зрошення:
- Регулярні промивання носової порожнини ізотонічними та гіпертонічними розчинами
- Механічне очищення слизової від патологічного вмісту
- Покращення мукоциліарного кліренсу
Антигістамінні препарати:
- Показані при алергічному компоненті захворювання
- Другого покоління (цетиризин, дезлоратадин, фексофенадин)
Антилейкотрієнові препарати:
- Монтелукаст – особливо ефективний при поєднанні синуситу з бронхіальною астмою
Хірургічне лікування
Сучасні хірургічні методики спрямовані на відновлення вентиляції та дренажу приносових пазух, видалення патологічно зміненої тканини з максимальним збереженням нормальних анатомічних структур.
Функціональна ендоскопічна хірургія приносових пазух (FESS):
- Золотий стандарт хірургічного лікування
- Мініінвазивна технологія, що дозволяє видалити патологічно змінені тканини, розширити природні співустя пазух
- Виконується під ендоскопічним контролем
Балонна синусопластика:
- Розширення природних співусть пазух спеціальним балоном
- Мінімальна травматизація слизової оболонки
- Швидке відновлення пацієнта
Комп’ютер-асистована ендоскопічна хірургія:
- Використання навігаційних систем для точної локалізації структур
- Особливо важлива при складних анатомічних варіантах та повторних операціях
Мініінвазивні технології:
- Лазерна хірургія
- Радіохвильова хірургія
- Ультразвукова дезінтеграція
- Шейверні технології (мікродебридер)
Корекція анатомічних аномалій:
- Септопластика при викривленні носової перегородки
- Конхопластика при гіпертрофії носових раковин
- Поліпотомія при назальному поліпозі
Профілактика та прогноз
Для профілактики хронічного синуситу та його загострень рекомендуються наступні заходи:
- Своєчасне та адекватне лікування гострих респіраторних інфекцій
- Регулярне зрошення носової порожнини сольовими розчинами
- Виявлення та лікування алергічних захворювань
- Відмова від куріння та мінімізація впливу полютантів
- Корекція анатомічних аномалій, що порушують носове дихання
- Загартовування та зміцнення імунітету
- Контроль супутніх захворювань (цукровий діабет, імунодефіцитні стани)
Прогноз при хронічному синуситі залежить від:
- Етіологічного фактора
- Тривалості захворювання
- Наявності анатомічних аномалій
- Адекватності лікування
- Супутніх захворювань
При своєчасній діагностиці та комплексному лікуванні у більшості пацієнтів вдається досягти стійкої ремісії та суттєвого покращення якості життя.
Хронічний синусит залишається актуальною проблемою сучасної отоларингології, що потребує індивідуального підходу до кожного пацієнта. Поєднання консервативних методів лікування з сучасними хірургічними технологіями дозволяє ефективно контролювати захворювання та запобігати розвитку ускладнень. Важливим є міждисциплінарний підхід з залученням алергологів, пульмонологів, імунологів для комплексної оцінки стану пацієнта та призначення оптимальної терапії.
